ВІЗИТІВЦІ КРАЮ – ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ

Музей, що є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, було започатковано 24 жовтня 1987 року в приміщенні церкви Благовіщення – пам’ятки архітектури кінця ХVІ ст. з ініціативи тодішньої директорки Ольги Кратюк. Поява музею в той час мала велике значення для збереження цього давнього виду народного мистецтва – одного з важливих символів та ідентифікаторів української ідентичності та відродження традицій. Адже тоді в Україні, за винятком локальних осередків Карпатського краю, писанки вже не писали.

У 1990 р. експозицію музею демонтували, а будівлю церкви передали релігійній громаді. Упродовж кількох років музей містився в непристосованому для нього приміщенні. Тож постала нагальна потреба в новій спеціальній будівлі, про що в своїх неодноразових зверненнях на адресу урядовців різного рангу наполегливо наголошувала генеральна директорка Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Ярослава Ткачук. Тоді, в скрутні 90-і роки, в часи економічної кризи й тотальної невиплати заробітної платні важко було лобіювати будівництво музею.

І все ж у 2000 році, завдяки розумінню й активному сприянню тодішнього голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка, в Коломиї було зведено унікальну архітектурну будівлю, центральна частина якої яскраво вирізняється найбільшою в світі писанкою, висота якої сягає понад 13 метрів.

У той час середмістя нагадувало велетенський будівельний майданчик, на якому активно тривали ремонтно-реставраційні роботи понад двох сотень будівель. Оновлення давнього міста відбувалось за кошти державного бюджету в рамках програми відродження малих і середніх міст. За короткий час сірі й похмурі будівлі неначе ожили, заграли різними барвами, на яких вирізнилася архітектурна ліпнина. І звісно, найбільш очікуваним було відкриття самобутнього музею.

Унікальну будівлю для Музею писанкового розпису спроєктував івано-франківський архітектор Ігор Шумин на основі ідеї коломийського художника-вітражиста Володимира Блащука. У первісному задумі «писанка» мала бути вітражна, та задля надійності й довговічності від вітражів довелося відмовитись і використали традиційні будівельні матеріали.

Концепцію сучасної експозиції музею розробила Ярослава Ткачук. Проєкти інтер`єрів (за браком коштів було реалізовано лише частково) та розпис внутрішньої сфери здійснили коломийські митці Василь Андрушко та Мирослав Ясінський, які мали вже позитивний досвід створення першої експозиції Музею писанкового розпису.

Нове оригінальне приміщення музею від ідеї до урочистого його відкриття постало за рекордний термін – усього за 90 днів. Як будівельники, так і музейники працювали і вдень, і вночі, щоб устигнути до проведення Х Міжнародного гуцульського фестивалю, який об`єднали з іще одним фольклорно-етнографічним фестивалем – «Коломийка». Небуденна подія поєднала тоді українців з усього світу. Вулиці до темної ночі були велелюдні, як і зали щойно відчиненого єдиного в світі Музею писанкового розпису.

Відтоді унікальний музей є справжньою візитівкою міста й області, які стали називати писанковими, набув ще більшої популярності в Україні та за кордоном. І з кожним роком зацікавлення тільки зростає. Серед відвідувачів музею чимало відомих особистостей – це і президенти, посли, міністри, представники влади різних рівнів, діячі культури та науки, зарубіжні офіційні особи. На згадку про свій візит вони залишають на писанці автограф з допомогою писачка та розтопленого бджолиного воску.

Відвідувачів приваблює як оригінальна споруда музею, так і можливість ознайомитися з розмаїттям самобутніх мініатюрних творів, яких тільки в експозиції представлено понад три тисячі. Це писанки, мальованки, дряпанки, створені на курячих, гусячих, страусиних і навіть перепелиних яйцях, а також декоративні, оздоблені вишивкою, паперовою аплікацією, рослинною серцевиною, насінням з різних злакових культур, соломкою, дерев’яні інкрустовані й різьблені, керамічні писанки з напівкоштовного каміння, прикрашені технікою перегородчастої емалі із застосуванням золота й срібла. Найдавнішою не тільки в нашій колекції, а й в Україні є 500-літня писанка, написана природними барвниками на гусячому яйці, яку було знайдено у Львові під час археологічних розкопок.

Загалом музейна збірка налічує понад 12 тисяч унікальних експонатів з усієї України та майже сорока країн світу, зокрема Канади, США, Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Данії, Франції, Німеччини, Китаю, Індії, Австралії, Аргентини, Туреччини, Індонезії, Єгипту.

На першому поверсі музею відвідувачів зустрічає скульптура «Різдво» коломийського митця Романа Захарчука. Створена з білого мармуру, вона уособлює народження нового життя в образі Божої Матері з Дитятком у символічному овалі, що нагадує яйце.

У музеї відбуваються міжнародні конференції, семінари, круглі столи за участі науковців, мистецтвознавців, відомих писанкарів і митців, на яких порушують питання збереження традицій, сучасного стану та розвитку писанкарства. У 2002 р. в рамках Міжнародного фестивалю «Коломийка-2002» відбувся ІІ Міжнародний з`їзд писанкарів та наукова конференція і виставка творів учасників з`їзду з України, Словаччини, Канади, США, Франції, Польщі, Румунії.

Під час проведення у 2018 р. Міжнародної наукової конференції «Мистецтво писанкового розпису – соціокультурний скарб України», присвяченої 30-річчю створення Музею писанкового розпису, на зустрічі представників України та Естонії було розпочато шлях для спільного внесення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства української писанки. Першим кроком стало внесення в 2018 р. за поданням Музею писанкового розпису та Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського елемента «Традиція гуцульської писанки» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, який став важливою складовою міжнародного елемента від України спільно з Естонією «Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць». А 3 грудня 2024 р. на 19-ій сесії Міжнародного урядового комітету ЮНЕСКО українську писанку визнали культурним надбанням людства.

Музей писанкового розпису дав поштовх для започаткування і проведення в Коломиї щорічного фольклорного фестивалю «Писанка», під час якого в музеї відбувається низка тематичних заходів, став мистецьким осередком єднання писанкарів, дослідників народного мистецтва, митців з різних куточків України та світу, має чималу географію міжнародної співпраці.

Щороку мистецтво української писанки, багатство її орнаментальних композицій музейники яскраво популяризують в Україні й за кордоном – на виставках і фестивалях у Гуменному й Свиднику (Словаччина), Крефельді, Ретінгені, Дюссельдорфі, Ліндлярі, Кельні, Фрехені (Німеччина), Кракові, Ополе, Любліні (Польща), Парижі (Франція). Під час виставок відбуваються тематичні лекції, серії майстер-класів з писанкарства та консервації писанки.
Натомість музей радо приймає виставки як з України, так і сусідніх країн – щороку в середньому відбувається п`ятнадцять різножанрових виставок декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва з музейних колекцій і приватних збірок.

У музеї впродовж року всі охочі можуть відвідати майстер-класи з писанкового розпису, які для дітей і дорослих проводять наукові співробітники музею, а також народні майстри. Коломийські школярі мають можливість навчатися в Школі писанкарства. Курс навчання розраховано на шість місяців і розпочинається на початку жовтня. Упродовж цього часу діти вчаться традиційного розпису, знайомляться з історією, давньою символікою писанки та регіональними особливостями писанкарства в Україні.

Музейний простір сприяє проведенню різноманітних мистецьких акцій, літературних презентацій та зустрічей для дітей і дорослих, є чудовим середовищем натхнення для відвідувачів різного віку та соціального статусу, серед яких особливо в часі повномасштабної війни зросла кількість військових і ветеранів Збройних Сил України, волонтерів, внутрішньо переміщених осіб, а також людей з особливими потребами.

У 2021 р. в Музеї втілили два масштабних і багатоскладових проєкти. Майже одночасно відбувся капітальний ремонт музею за сприяння міського голови Богдана Станіславського, вдалося відновити декоративний розпис фасаду сфери яйця, який здійснили косівські митці Василь Перегінець та Ігор Барановський, та реалізувати проєкт «Оновлення й модернізація експозиції Музею писанкового розпису – філії Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського», художником-дизайнером якого був Мирослав Ясінський, за підтримки Українського культурного фонду й Державного агентства розвитку туризму.

Завдяки сучасній подачі експонатів та супровідній інформації, насамперед через мультимедійні засоби, оновлена експозиція Музею писанкового розпису стала цікавішою та зрозумілішою для дітей та молоді, доступнішою для відвідувачів з порушеннями зору та слуху, приваблює більшу кількість відвідувачів, дає можливість глибше пізнати культурно-мистецькі надбання та традиції.

За час своєї діяльності музей отримав визнання серед мистецтвознавців, науковців, широких мистецьких і громадських кіл, відвідувачів різного віку, соціального статусу, уподобань, а також від багатьох культурно-мистецьких і туристичних інституцій. Зокрема, в 2007 р. Музей писанкового розпису став учасником Всеукраїнської акції «7 чудес України» та отримав спеціальну відзнаку в номінації «Визначна пам’ятка сучасної України», у 2017 р. найвідоміший у світі сайт про подорожі «TRIPADVISOR» відзначив музей «Сертифікатом про досконалість» (Certificate of Excellence), виданий за високий туристичний рейтинг, а 2020 року музей було визнано туристичним «магнітом» Прикарпаття.

Запрошуємо принагідно відвідати Музей писанкового розпису, побачити унікальну збірку мініатюрних шедеврів, що невпинно поповнюється новими цікавими творами, через які пізнаємо Україну, її історію, культуру та традиції.
Оксана ЯСІНСЬКА,
завідувачка Музею писанкового розпису
Світлини Миколи ХВОСТІКОВА, Яреми ПРОЦІВА, Ігоря ОЛІЙНИКА, Володимира ДІХТЕНКА, Василя ІВАНОЧКА.